Пошук предків. Характеристика генеалогічних джерел

Пошук предків. Характеристика генеалогічних джерел

Зміст
show

Найпростіше з нині відомих визначень позначає генеалогію як науку, що вивчає походження та історію родин (“генос” – рід, походження та “логос” – слово, наука). Генеалогія прослідковує історію розвитку роду – зв’язки між нащадками і предками у вертикальному напрямі, між братами і сестрами та їх спадкоємцями – у горизонтальному.

Нижче ми наведемо рекомендації, з якими джерелами інформації слід працювати при проведенні генеалогічних досліджень, правильно скласти генеалогічне дерево і як знайти своїх предків

Відкриті джерела

На сьогодні в мережі інтернет існують інформаційні портали та бази даних, які дозволяють зібрати різноманітну інформацію про предків. Наводимо список деяких з них.

Archiwa państwowe

Головний архів древніх актів у м. Варшаві (AGAD) зберігає коллекцію метричних книг українських земель з 1728 по 1951 роки. Переважно це книги Львівської, Перемишльської, Луцької та Станіславської територій. Пошук предків здійснюється за конфесією та приходській належності через географічний покажчик. Знайти сайт можна за посиланням.

Бабин Яр

В онлайн-архіві Меморіального центру “Бабин Яр” понад 4,8 млн документів. Він містить документи з архівів Київської, Миколаївської, Черкаської, Хмельницької та Житомирської областей.

Серед матеріалів – метричні книги, листи, документи церков, університетів, судів та адресних бюро, особові справи, фінансові відомості, списки жителів тощо. Вони будуть корисними як для дослідників, які вивчають історію, так і для тих, хто хоче дізнатися про предків більше. 

Усі оцифровані фонди можна переглянути в онлайн-архіві за посиланням.

“Памяти героев великой войны” 1914 – 1918

Інформаційний портал, що містить інформацію про учасників Першої світової війни на боці Російської імперії.

Портал висвітлює хроніку подій, структуру армії, документи військових підрозділів, списки нагороджених, інформацію про військовополонених тощо. Є пошук предків за прізвищем та місцем народження (губернія, повіт, волость, населений пункт) військових, що отримали поранення або загинули у 1914 – 1918 рр. Доступ до порталу за посиланням.

Єдиний реєстр жертв Голодомору

Реєстр створено за ініціативи Музею Голодомору. У 2008 році було видано “Національну книгу пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні” в 19 томах.

У 2011 році Музей презентував “Народну книгу пам’яті жертв Голодомору”, яка оновлюється на основі карток обліку жертв Голодомору. Пошук постійно продовжується. Встановлені імена жертв геноциду вносяться до Єдиного реєстру жертв. Матеріали можна знайти за посиланням.

“Реабілітовані історією”. Національний банк репресованих

На сайті міститься інформація про репресованих у 1929 – 1953 рр. жителів України. Можна здійснити пошук предків за призвищем, за місцем народження та за місцем проживання.

Пошукова база неповна, тому обов’язково слід зазирнути до книг із серії “Реабілітовані історією”, які сформовані за адміністративним поділом України і також розміщені на сайті.

Справи репресованих громадян зберігаються в обласних архівах України, в Галузевому державному архіві служби безпеки України у м. Києві, в обласних архівних відділах Управління служби безпеки України, в обласних архівних відділах Головного управління Національної поліції України та в Галузевому державному архіві Міністерства внутрішніх справ України.

Титульні сторінки справ репресованих

“Память народа”

Інформаційний портал, що містить найбільш повну інформацію про учасників Другої світової війни на боці СРСР у формі інтерактивних документів.

Містить інформацію про загиблих, про зниклих без вісті, про нагороди орденами та медалями, про поранення, про переміщення між військовими частинами та підрозділами, про військовополонених тощо. Пошук можна здійснити за прізвищем, ім’ям, роком та місцем народження і т.д. Доступ до порталу за посиланням.

Family search

Платформа Family search містить величезну кількість оцифрованих архівних документів, зокрема метричних книг, сповідних відомостей та ревізьких казок, які зберігаються в архівах України. На сайті є безкоштовний доступ до документів із понад 100 держав світу.

Фільтраційні справи репатріантів Київщини

На сайті Державного архіву Київської області розміщено реєстр осіб, які перебували на примусових роботах під час Другої світової війни. Деякі справи оцифровані і доступні за посиланням. Робота з виготовлення цифрових копій справ продовжується.

Документи радянського періоду

Актові книги РАГС

Після Жовтневого перевороту 1917 р. церква була позбавлена права вести облік населення і, відповідно, право робити записи про народження, одруження та смерть перейшло до органів РАГС, які були організовані при сільрадах та міських адміністраціях (18 грудня 1917 року було прийнято декрет Ради Народних Комісарів “Про цивільний шлюб, про дітей і про ведення книг актів громадянського стану”, а 19 грудня – декрет “Про розірвання шлюбу”).

У деяких регіонах України народження, шлюби та смерті у церковних метричних книгах продовжували реєструвати до 1918 – 1921 років. А на заході України, яка входила до складу Польщі, – до 1939 – 1945 років.

Для запису актових подій щороку починалася окрема книга.

Залежно від форми бланку, які час від часу змінювалися, із актового запису про народження можна дізнатися: ім’я дитини, дату народження та реєстрації, ПІБ батьків, їх вік, національність, скільки часу прожили у шлюбі, скільки мають спільних дітей, основне заняття, домашню адресу.

При шлюбі записували ПІБ молодят, спільне прізвище, вік, місце проживання, національність, основне заняття, домашню адресу.

В актовому записі про смерть вказували ПІБ померлого, його вік, національність, причину смерті, домашню адресу.

Відповідно до нормативно-правової бази України, актові книги ДРАЦС через 75 років після створення, мають надходити на зберігання до обласних архівів (станом на 2024 р. це актові книги за 1949 р.), але цей процес відбувається нерівномірно і на сьогодні до архівів почали надходити актові книги лише за 1946 – 1947 рр.

Тож якщо ваш предок народився, одружився або помер у проміжку 1917 – 1946 рр., шукати запис про цю подію слід в актових книгах, які мали надійти на зберігання в обласний архів. Зазвичай, бланки запитів для отримання архівної інформації розміщені на сайтах архівів. Надіслати запит можна традиційною або електронною поштою. Відповідає архів впродовж 30 робочих днів.

Будинкові книги (домові книги)

У будинкові книзі фіксувалося місце реєстрації громадян (прописка). Будь-які переміщення громадян територією Радянського союзу, з метою обліку та контролю, мали бути відображені в домових книгах, що велися з 1930 по 1975 рр.

При реєстрації за новим місцем проживання громадянину в паспорт ставився відповідний штамп, схожий штамп ставився у будинковій книзі.

У будинковій книзі можна знайти наступну інформацію:

  1. Прізвище, ім’я та по-батькові, сімейний стан та місце народження.
  2. Дата народження.
  3. Коли та звідки приїхав (попередня адреса)
  4. Національність та громадянство.
  5. Паспортні дані.
  6. Військовозобов’язаність.
  7. Рід занять, місце роботи.
  8. Дата прописки та дата виписки з новою адресою.

В середині 1970-х рр. система обліку трохи змінилася і з’явилися поквартирні картки (форма № 10), що зберігалися у паспортних столах.

На сьогодні будинкові книги можуть зберігатися в обласних архівах, при міських, селищних та районних адміністраціях, або у власників будинків.

Погосподарські книги

Якщо у містах СРСР облік громадян проводився через домові книги, то у сільській місцевості з цією метою у 1934 р. були запроваджені погосподарські книги. Вони були покликані спростити систему оподаткування жителів села.

У погосподарській книзі вказувалася наступна інформація:

  1. Прізвище, ім’я та по-батькові.
  2. Склад родини.
  3. Родинний зв’язок відносно голови родини.
  4. Дати народження.
  5. Стать.
  6. Професія, місце роботи.
  7. Грамотність.
  8. Відмітки про службу в армії.
  9. Відмітки про смерть або переїзд, вибуття на навчання.
  10. Назва колгоспу.

Також вказувалися відомості про господарство родини: площа земельної ділянки, площа будинка та рік побудови, господарські споруди, наявність домашньої худоби та птиці, що вирощувала родина на землі, кількість плодових дерев в садку тощо.

Книги заповнювалися кожного року і містили дані за 3 роки.

У більшості регіонів України господарські книги збереглися з 1944 р. (виключення складає Чернігівщина, де зустрічаються більш ранні екземпляри).

Зберігаються погосподарські книги у архівних відділах селищних рад, у колишніх сільрадах та, частково, в обласних архівах.

Пенсійні справи

Коли громадянин досягає пенсійного віку, на нього заводиться особова пенсійна справа, що містить документи, які є підставою для призначення пенсії: анкета пенсіонера з даними про вік, місця роботи, даними про склад родини, про місце проживання тощо; виписки з трудової книжки тощо.

Зберігаються в архівних відділах Управлінь Пенсійного фонду за місцем реєстрації пенсіонера протягом 25 років після його смерті, потім утилізуються.

Заява на видачу паспорта зразка 1974 року

Загальна паспортизація почалася у 1974 році (до 1974 р. деякі верстви населення паспорта не мали, наприклад колгоспники). Першими паспорти почали отримувати громадяни, що досягли шістнадцятиріччя, жінки, які після одруження чи розлучення змінили прізвище та працюючі громадяни.

Пенсіонерам паспорти почали видавати в останню чергу, тому якщо літня людина померла у 1974 – 1980 рр., вона могла паспорт так і не отримати і, відповідно, заява на отримання паспорта зразка 1974 р. буде відсутня.

Які відомості містить заява на видачу паспорта зразка 1974 р.:

  1. Прізвище, ім’я та по-батькові заявника.
  2. Дата та місце народження.
  3. Національність.
  4. Сімейний стан, прізвище, ім’я та по-батькові подружжя, дата та місце одруження.
  5. Прізвище, ім’я та по-батькові батьків.
  6. Адреса проживання.
  7. Дата заповнення заяви.
  8. Відомості про попередній паспорт.
  9. Фото.

Щоб отримати дану інформацію, треба звернутися до Державної міграційної служби з заявою та копіями документів, що підтверджують родинний зв’язок. Заява розглядається впродовж 30 робочих днів.

Перепис населення 1926 року

Перепис населення СРСР 1926 року був першим переписом населення, що охопив усіх жителів СРСР. Проводився у грудні 1926 року способом опитування й самореєстрації. Враховувалося все наявне населення.

Сімейна картка містить наступну інформацію:

  1. Прізвище, ім’я та по-батькові голови родини.
  2. Адреса проживання.
  3. Головне заняття.
  4. Відомості про місце проживання;
  5. Список членів сім’ї із зазначенням родинного зв’язку відносно голови родини, статі, віку, головного заняття тощо.

Збереглись документи фрагментарно. Листи перепису, що вціліли, зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), фонд 582.

Облікові документи членів комуністичної партії та кандидатів на вступ

В обласних архівах України у фондах партійних і комсомольських організацій (1920 – 1991 рр.) інколи можна віднайти справи кандидатів на вступ до комуністичної партії. Такі справи містять заяву кандидата, автобіографію, фото.

Якщо дідусь/ бабуся чи інші родичі були членами Комуністичної партії, то у РДАСПІ (рос. Российский государственный архив социально-политической истории) за номером партійного квитка можна отримати звітні картки та реєстраційні бланки з інформацією про рік та місце народження, національність, освіту, робочий стаж та інші біографічні відомості. При зміні партквитка змінювалося фото. Бланки мали кілька форм і змінювался у 1936 р., 1954 р. та 1973 р.

Документи дорадянського періоду

Метрична книга (метрика, МК)

Метрична книга – це церковний документ обліку населення, що у хронологічному порядку фіксував факти народження, шлюбу та смерті конкретних осіб (метричні записи) за встановленою формою. Тобто, до виникнення РАГС саме у метричних книгах причтом церкви фіксувалися акти цивільного стану.

Відповідно до віросповідання розрізняють уніатські, римо-католицькі, греко-католицькі, православні, лютеранські, іудейські метричні книги.

Поліцейські відділи вели метричні книги розкольників, старообрядців та сектантів.

За принципом документування і збереження православні метричні книги поділялися на приходські і консисторські. Консисторський екземпляр об’єднував метричні зошити народження, шлюбу та смерті за один рік з усіх парафій окремого повіту чи міста і міг досягати в об’ємі 1000 – 1500 аркушів.

Приходський (парафіяльний) екземпляр містив записи лише одного приходу за декілька років. Обсяг такої метричної книги може бути від кількох десятків до сотень аркушів залежно від чисельності прихожан.

Повну юридичну силу мали документи виписані на підставі консисторського примірника метричної книги.

Записи до метричних книг вносилися відразу після здійснення акту хрещення, вінчання чи поховання, проте інколи траплялося, що священник забував своєчасно внести запис і той з’являвся в кінці метричної книги в кінці року, або навіть через декілька років після події.

Які відомості містить православна метрична книга:

  1. розділ про народження: ім’я дитини, дата народження та хрещення, імена батьків та похресників, суспільний стан та віросповідання;
  2. розділ про одруження: дата вінчання, імена, вік, суспільний стан та віросповідання молодят, який шлюб за рахунком, імена свідків вінчання;
  3. розділ про смерть: дата смерті та поховання, ім’я, вік померлого, причина смерті, хто сповідав та місце поховання.

Метричні книги представників інших віросповідань містили приблизно ту саму інформацію з деякими відмінностями (наприклад, в метричних книгах римо-католиків вказувалося дівоче прізвище заміжньої жінки, а при вінчанні вказувалися імена батьків молодят).

На сьогодні метричні книги вважаються одним з головних джерел генеалогічної інформації, що дозволяє реконструювати родовід представників різних верств населення.

В Україні метричні книги зберігаються в обласних та центральних історичних архівах м. Києва та м. Львова, у рукописних фондах музеїв та бібліотек.

Сповідна відомість (сповідний розпис, списки парафіян)

Перші відомості щодо використання цих документів у Речі Посполитій та Московському царстві датуються XVII ст.

У Московському царстві запровадження сповідних книг пов’язують з поширенням руху старообрядців. Священники почали складати списки парафіян, які прийшли на сповідь і які сповідь проігнорували. Мета цього обліку – виявити розкольників.

У Російській імперії церковні сповіді для поліцейських органів стали важливим джерелом інформації про населення. Держава уважно слідкувала за тими, хто до сповіді не з’являвся.

Сповідна відомість складалася раз на рік причтом церкви і мала вигляд таблиці із зазначенням таких відомостей:

  1. номер будинку або двору;
  2. прізвище, ім’я та по-батькові сповідальників;
  3. суспільний стан (духовні, військові, статські, однодворці, купці, міщани, селяни);
  4. вік від народження.

Свідчення про вік прихожан у сповідних списках досить часто є недостовірними. Співставлення віку з метричними записами про народження показало, що похибка у віці в сповідному розписі може складати від 1 до 3 років, рідше до 5 років і більше.

Збереженість сповідних відомостей у різних архівах України нерівномірна.

Ревізька казка

Ревізія – система податкового обліку населення з метою перепису “податкових душ”, що проіснувала в Російській імперії майже 140 років. За цей час було проведено десять ревізій.

Першим подушним переписом населення на території Лівобережної України стала четверта ревізія, що тривала з 1781 по 1784 рр.

П’ята ревізія 1795 р. була проведена і на території Правобережної України, яка була приєднана до Російської імперії внаслідок поділів Речі Посполотиї. Її особливість полягала в тому, що записи російською мовою дублювалися польською. Крім того, вказувалисб заняття людей.

Шоста ревізія 1811 – 1812 рр. містить дані лише про чоловіків.

Сьома ревізія була проведена в 1816 році.

Восьма ревізія – в 1834 році.

Дев’ята ревізія – в 1850 році.

Десята ревізія – в 1858 році.

З ревізьких казок можемо дізнатися: ім’я та по-батькові голови родини (інколи з прізвищем, інколи без), а також імена усіх інших членів сім’ї – чоловіків та жінок, їх приблизний вік та суспільний стан.

На дворян ревізійні списки не складалися.

Людину записували в ревізьку казку відповідно до населеного пункту, до якого ця особа була приписана. Іноді траплялося, що чоловік був зареєстрований в одному місці, але проживав з родиною зовсім в іншому (в іншому повіті чи навіть губернії). Особливо це стосувалося євреїв, які досить часто переселялися з місця на місце.

Також інколи недостовірним може бути вказаний в ревізькій казці вік. Його порівняння з метричними записами свідчить про викривлення цього показника.

Причини цього явища різні:

  • селяни не знали свого точного віку;
  • оскільки ревізьки казки були інформативним джерелом для проведення рекрутського набору, то селяни намагаючись його уникнути, додавали або віднімали собі роки;
  • дуже часто вік округлювали і цифра ставала кратною до 5;
  • недбалість чиновників, що здійснювали ревізійний перепис.

Посімейний список

Подальший розвиток економіки, відкриття нових підприємств, розвиток торгівлі – всі ці чинники вимагали точних відомостей про все населення Російської імперії. Довгий процес складання ревізьких казок вже не задовольняв реалії.

Царський уряд особливо гостро відчув нестачу відомостей у 1873 р. з початком запровадження податкової реформи та загальної військової повинності, для реалізації якої були необхідні детальні дані про кількість та розподіл населення по території, сімейний стан, вік та стать.

Отже постала необхідність проведення загального перепису населення, але оскільки ця подія потребувала неабиякої підготовки,тто певним компромісом стало складання локальних посімейних списків осіб (з 1873 р.), які раніше були записані в ревізькі казки, разом з їх нащадками.

Посімейні списки складалися міщанськими управами та волосними правліннями. Укладений одного разу список протягом багатьох років доповнювався новою інформацією, а коли місця для правок не лишалося, складали новий список.

Формуляр посімейного списку друкувався у типографії і містив наступні відомості:

  1. Номер родини по порядку.
  2. Номер за останньою ревізькою казкою.
  3. Прізвище (або прізвисько), ім’я, по-батькові голови родини, імена його синів, онуків, братів з синами, вихованців, племінників – тобто усіх чоловіків, які проживали в одному дворі.
  4. Вік чоловіків: за ревізькою казкою, на момент складання списку, дата народження за метричним записом.
  5. Дата смерті чоловіків.
  6. Дата народження чоловіків.
  7. Початок дійсної військової служби, її закінчення, зарахування в запас тощо.
  8. Імена та по-батькові жінок (дружини, доньки, онуки тощо).
  9. Вік жінок на момент складання списку.
  10. Народження, одруження, переїзд, смерть жінок.

Хоча бланк посімейного списку був дуже детальним, на практиці його заповнення виглядало значно простіше (вік без вказання метричного запису, відсутність нових доповнень про жінок тощо).

Аркуші загального перепису населення 1897 р.

Переписні бланки заповнювались:

  • по селах – за участю волосних, сільських старшин та старост;
  • у маєтках, хуторах, на церковно-монастирських землях, на фабриках, заводах, на станціях тощо – власниками чи управителями;
  • на орендованих землях – орендарями;
  • у містах – квартиронаймачами;
  • у казенних, громадських, благодійних закладах, учбових закладах, притулках, тюрмах, лікарнях – керівниками цих установ;
  • відомості про військовослужбовців нижніх чинів нотувалися військовим та морським начальством, про офіцерів – господарями квартир.

Кожен переписний бланк складався на окреме господарство (родину). На лицьовому боці вписували адресу та інформацію про будинок, а у внутрішній частині нотували характеристики кожного члена господарства.

Більшу частину населення опитували за такою схемою:

  1. Голова господарства (родини).
  2. Його дружина та діти, брати та сестри, родичі, служники, мешканці, квартиранти.
  3. Зв’язок з головою родини.
  4. Роки та місяці від народження.
  5. Сімейне положення.
  6. Суспільний стан, звання. Належало розрізняти наступні стани: дворяни (спадкові чи особисті); чиновники, які не належали до першої групи дворян та діти цих чиновників; спадкові почесні громадяни; особисті почесні громадяни; духівництво, їх діти; монахи; купці; козаки; відставні солдати; міщани та городяни; селяни; інородці (іноземці) тощо.
  7. Місце народження.
  8. Місце постійного проживання.
  9. Віросповідання.
  10. Рідна мова.
  11. Грамотність.
  12. Заняття, ремесло, промисел, посада або служба.

Первинні матеріали перепису (переписні аркуші), які були звезені до столиці з метою статистичної обробки, невдовзі були знищені (продані на фабрику як макулатура для повторної переробки). Подекуди в місцевих (обласних) архівах збереглися другі екземпляри переписних аркушів.

В Україні збереглися повністю чи частково переписні листи наступних губерній:

  • Київська губернія: фрагментарно Радомишльський, Бердичівський, Київський, Черкаський, Сквирський, Таращанський, Уманський, Чигиринський повіти (фонд 384 ДАКО).
  • Харківська губернія: фрагментарно Харьківський, Валківський, Зміївський та Старобільський повіти (фонд 51 ДАХО).
  • Подільська губернія: окремі справи по містам Кам’янець-Подільський, Брацлав та Вінниця (фонд 244 ДАХмО).
  • Херсонська губернія: лише по місту Одеса (фонд 2 ДАОО).
  • Чернігівська губернія: лише по селу Дунаєць Глухівського повіту (фонд 132 ДАЧО).

Листи перепису зберігаються у фондах губернських комісій Першого загального перепису населення, або ж у фондах губернських канцелярій та канцелярій нижчого рівня (до прикладу, переписи по м. Одесі є знаходяться фонді Канцелярії Одеського градоначальника).

Другорядні джерела XVIII – XIX ст.

Документи військового обліку

Тут можна виокремити наступні типи джерел:

  • формулярні і оглядові списки рекрутів;
  • формулярні та послужні списки офіцерів;
  • іменні списки вбитих, поранених та зниклих солдат та офіцерів у різних війнах (Перша світова війна тощо);
  • списки кавалерів, нагороджених орденами, медалями; списки георгіївських кавалерів;
  • призовні списки;
  • списки ратників ополчення.

Рекрутська повинність була введена Петром І у 1699 р. напередодні війни зі Швецією. Рекрутській повинності підлягали всі податні стани, рекрутів (новобранців) виставляла община на пожиттєвий термін. Потрапляння на службу кріпака звільняло його від кріпацтва.

Дворянство було звільнене від рекрутської повинності і служило в армії на інших підставах. З часом від рекрутчини звільнили купців, родини церковних служителів, почесних громадян, жителів Бесарабії.

Спільнотам (сільська громада, міський квартал, єврейський кагал, купецька гільдія тощо) було надано право самим визначати хто і на яких умовах буде відданий у рекрути, так само і поміщик міг вирішувати долю свої кріпаків.

Термін служби – довічний (до 1793 р.), далі 25 років; з 1834 р. – 20 років з наступним перебуванням 5 років в безстроковій відпустці; у 1855 – 1872 рр. були встановлені 12, 10 та 7-ми річні терміни служби з безстроковою відпусткою 3, 5 та 8 років.

Вік рекрутів: до 1708 р. – 17 – 32 роки; до 1726 р. – 17 – 30 років; до 1766 р. “всякого возраста”; до 1855 р. 20 – 35 років; до 1874 р. – до 30 років.

Передшлюбні опитування (шлюбні обшуки)

Проводились з метою з’ясування відсутності кровного зв’язку у молодят. Були запроваджені з 1802 р.

Книга шлюбних обшуків містила наступні відомості про пару:

  1. Прізвище, ім’я та по-батькові молодят.
  2. Суспільний стан.
  3. Віросповідання.
  4. Місце проживання молодих.
  5. Ступінь родинного зв’язку.
  6. Який шлюб за порядком і чи за вільною згодою.
  7. Імена свідків тощо.

При відсутності метричних книг про шлюб, книга передшлюбних опитувань може стати альтернативою для пошуку шлюбу родичів.

Збереженість у різних архівах України нерівномірна. Часто зберігаються в одному фонді з метричними книгами.

Клірові відомості

Форма щорічної звітності причту окремих парафій перед єпархіальним керівництвом.

З клірових відомостей можна дізнатися короткі біографічні відомості про священника, дяка, пономаря та про склад їх родин (штатні та заштатні служителі), а також короткі відомості про церкву та кількість прихожан.

Величезний масив клірових відомостей з церков колишньої Київської губернії зберігається в Центральному державному історичному архіві м. Києва.

Румʼянцевській перепис Гетьманщини 1765 – 1769 (Генеральна ревізія, Генеральний опис Гетьманщини)

Проводився в 1765 – 1769 рр. за вказівкою генерал-губернатора графа П. Рум’янцева і тому згодом отримав його ім’я. Метою ревізії було переписати населення та зібрати докладні відомості про демографічний та економічний стан краю, щоб збільшити податки. Результатом ревізії стала заборона вільним селянам переходити на інше місце проживання, закріплення земельних володінь і залежних селян за козацькою старшиною.

Це джерело для генеалогічного пошуку вирізняється значною деталізацією. Різні соціальні стани записувались окремо.

Томи Опису, присвячені м. Конотоп

Що можна дізнатися з Опису:

  1. Номер двору, опис його місцезнаходження в селі, кількість та види споруд у цьому дворі.
  2. Опис усіх проживаючих, з поділом по хатах. Вказувався соціальний стан, вік, стан здоровʼя (трапляються криві, одноокі, кульгаві, хворі тощо), родинні звʼязки, місце народження, для заміжніх жінок вказували з якого вони села, якщо були не місцеві.
  3. Окрім родичів, вказували підсусідків (які проживають у тому самому дворі, без родинних звʼязків з господарями) та найманих прислужників.
  4. Вказувалося як нинішній господар отримав цей двір у власність (спадок, купівля, дарування, вказувався рік та попередній власник).
  5. Опис землі, що належить цьому двору чи конкретним людям (її місцезнаходження та розмір): ниви, сади, ліси, ставки, лани. Також вказувалося коли і як набуто. Зауважимо, що ниви у записах мірялись днями – це кількість днів, які необхідно одній людині, щоб обробляти відповідну кількість землі. Окремо згадуються пасіки, млини, худоба.
  6. Який дохід з такого господарства отримують власники, інші джерела їх заробітку.

Перепис вцілів не весь. Частина документів, що стосувалася Полтавщини, загинула під час Другої світової війни. Нині вцілілі справи зберігаються в ЦДІА України у м. Києві й частково в Рукописному Відділі Бібліотеки Вернадського НАН України.

Відкрийте двері в минуле: як знайти предків та відновити генеалогічне древо

Пошук предків за прізвищем – це важливий крок на шляху до відновлення вашої сімейної спадщини. Дізнатися про предків, які жили до вас, – це не просто цікаве заняття, а й спосіб зв’язатися з тими, хто створював ваше родовідне дерево. Відновлення генеалогічного древа, включаючи пошук предків і їхніх історій, відкриває перед вами цілий світ інформації, що допомагає краще зрозуміти власну ідентичність.

Щоб знайти предка за прізвищем, важливо використовувати різноманітні джерела та методики, поєднуючи традиційні архівні дослідження із сучасними онлайн-інструментами. Генелогічний пошук предків – це процес, що вимагає терпіння та уваги до деталей, але його результати виправдають усі ваші зусилля.

Як знайти своїх предків і відновити генеалогічне древо? Застосування комплексного підходу до збору інформації та правильна організація знайдених даних допоможуть вам крок за кроком створити повну картину вашого сімейного древа. Незалежно від того, наскільки глибоко ви хочете зануритися в історію, цей процес дозволить вам знайти своїх предків і дізнатися про предків, чиї історії приховані в минулому.

Розпочніть свій пошук предків за прізвищем вже сьогодні, і незабаром ви зможете знайти предка за прізвищем або навіть створити повне генеалогічне древо вашої сім’ї. Важливо пам’ятати, що кожен знайдений документ або спогад – це частина вашої особистої історії, яка заслуговує того, щоб бути збереженою і переданою майбутнім поколінням.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *