Соколовські з Овруцького повіту. Почали за упокій, а закінчили за здравіє

Історія однієї сім’ї: “розпочали за упокій, а закінчили за здравіє”, або еволюція ставлення до власних предків на прикладі одного дослідження.

Вступна частина

Часто описую комплексні дослідження сімейної історії, але іноді буває, що і точковий пошук за наявності відповідного бажання у замовника та певного рівня професіоналізму у дослідника може дати відмінні результати. У цій статті розповім про один із таких випадків.

Почну з визначення понять. Під точковим пошуком мається на увазі перегляд в архіві окремих документів для виявлення якоїсь конкретної інформації. Тут не досліджується родовід сім’ї на кілька сотень років «в глибину», як при комплексному пошуку, і раніше я подібні замовлення недолюблював із низки причин. По-перше, вони часто нерентабельні: їхати до архіву за кількома документами не зовсім зручно. По-друге: часто люди, які замовляють точковий пошук, рухаються меркантильними спонуканнями/ споживчим ставленням до предків (мається “встановлення національності” для отримання матеріальних привілегій в іншій країні).

Але зараз розумію, що люди бувають різні. Є такі, кому начебто й цікаво, але вони не мають достатнього рівня мотивації, щоб замовити комплексну роботу. З іншого боку, буває, що невеликі “порції” архівних знахідок з позитивним результатом про предків щоразу сильніше підігрівають інтерес замовника і спонукають його продовжувати шукати. Так само – невеликими точковими запитами.

Фінансова сторона, скажу відразу, тут ні до чого, бо затяжний точковий пошук не завжди дешевший від комплексного через більшу кількість документів до перегляду.

Так, щось я дуже захопився передмовою. Перейдемо до суті.

Меркантильні начала

Багато років тому до мене звернулася людина N із міста N. Наш сайт він, як повідомив, знайшов в інтернеті (прийшов не за рекомендаціями). Він хотів знайти/ підтвердити польську національність свого діда, Івана Матвійовича Соколовського, для отримання карти поляка та подальшого виїзду на ПМП до Польщі. Запит банальний і нудний, але я взявся – це моя робота.

Роботу ми розпочали з пошуку актових записів про народження дітей вищезгаданого діда (серед яких мав бути і батько замовника) у Вінницькому архіві. Адже в актових записах міститься графа “національність”. Це у нас було село Скаржинці Хмільницького району Вінницької області. Діти народжувались протягом 1930-х років, але потрібні записи виявлені не були: актові книги збереглись фрагментарно. Не знайшов я також (з тієї ж причини) і запис про шлюб діда Івана, який, за нашими підрахунками, мав відбутися близько 1929 року.

Результат негативний: але замовник не падає духом.

Що ми робимо далі? Далі я відшукую погосподарські книги по селу Скаржинці. Найстаріші збереглися за 1943 – 1944 роки. Для цього мені довелося особисто відвідати серце мальовничого історичного Поділля, – село Скаржинці. У погосподарських книгах, які зберігались при місцевій сільраді, родина Соколовських була знайдена, і графа національність там була присутня. Але випливло одне “але”. Лише дід Іван був записаний поляком і то дуже “не правдоподібно”: фігурувало просто скорочення “пол.” Його ж дружина та діти були записані під “укр.”…

Теоретично цього могло бути достатньо, щоб подати запит на отримання карти поляка. Бо якщо хоча б одна людина з третього покоління належить до польської нації, то це підходить. Але скорочення “пол.” викликало питання: чи приймуть співробітники консульства (ті ще бюрократи) дане скорочення? В результаті наші пошуки зупинилися на півроку: замовник подавав документи. Проте мої побоювання виправдалися: йому все ж таки відмовили, зіславшись на недостатність даних. Він знову набрав мене по телефону.

Наступним нашим кроком був пошук запису про смерть вищезгаданого діда Івана. Помер він у 1979 році в селі Скаржинці, і це означало, що нам уже потрібний ДРАЦС, а також підтвердження спорідненості замовника з досліджуваною персоною та нотаріальна довіреність на мене. Підготовка документів та подання їх до ДРАЦСу теж забрала якийсь час, але в результаті потрібне свідоцтво нами було отримано. Точніше, не свідоцтсво, а витяг з реєстру, бо саме там вказується національність.

Результат позитивний: замовник подає повторно документи в консульство і цього разу все начебто добре. Але тут він зненацька вирішує продовжити пошуки вже без “меркантильного” інтересу.

Його зацікавив його рід: “хто були і як жили ті люди, завдяки яким я зʼявився на світ, прізвище яких я, як і мій син, носимо”. Це я називаю вже романтичним інтересом і з превеликою радістю беруся за подібну роботу. Тим більше, що, судячи з прізвища – Соколовські, – йдеться про сферу моїх наукових інтересів – польську шляхту.

Отже, почався умовно другий етап пошуків: генеалогічний.

Хибний шлях. Скаржинці

Насамперед ми вирішили відшукати запис про народження Івана Матвійовича Соколовського, потім стандартно – пошук народження його старших братів/ сестер, шлюбу батьків і так далі.

Народився дід Іван, за моїми підрахунками, в 1889 році. Але не тут-то було! У римо-католицьких книгах костелу у містечку Куманівці, до парафії якого належали с. Скаржинці, було виявлено дуже багато носіїв прізвища Соколовських, але ні запису про народження Івана Матвійовича, ні згадок про його батька, Матвія Соколовського, там виявлено не було. А переглянуто було, на хвилиночку, метричних книг з 1880 по 1917 рік!

Збивала з пантелику наявність безлічі інших Соколовських у парафії: теоретично це могло говорити, що досліджуваний рід місцевого походження. Але реальність все ж таки була протилежною, тому ми вирішили піти іншим шляхом.

Я знову здійснив поїздку до села Скаржинці, як я це називаю – генеалогічна експедиція. Цього разу метою поїздки було спілкування зі старожилами села та пошук дальньої рідні замовника, які могли б щось знати про походження Соколовських. Конкретно цікавило питання, чи були вони місцевими, чи Іван Матвійович свого часу звідкись приїхав в село.

Поспілкуватися вдалося з кількома людьми похилого віку, але по суті вони нічого розповісти не змогли. Щоправда, вказали на те, що у сусідньому селі живе нібито якась родичка досліджуваного діда Івана (пізніше встановлено, що це була двоюрідна племінниця). Ще день довелося витратити, щоб знайти цю родичку і результат не підвів! Вона пам’ятала Івана Матвійовича і з упевненістю повідомила, що вони, Соколовські, не місцеві, а колись переїхали до Скаржинців із містечка Сальниці, що лежить за 10 км. Але коли це було, не пам’ятала, “до війни” нібито. Та цього мені було вже з лишком достатньо. Моя подальша увага переключилася на цю Сальницю!

Перевіряємо розповіді старожилів

Спочатку я встановив, що потрібний населений пункт відносився до парафії Уланівського римо-католицького костелу. Метричні книги так само, як і по м. Куманівцями, зберігалися у Вінницькому архіві і зі схвалення замовника я розпочав опрацювання даних документів.

В результаті пошуку запис про народження Івана Матвійовича було знайдено! Народився він дійсно у 1889 році у Сальниці. Знайдено було також записи про народження його братів/ сестер, як старших, так і молодших, а також запис про одруження батьків, Матвія та Марії Левінської в 1879 році (тут же були встановлені приблизні роки їх народження 1852 і 1863). Завдяки запису про шлюб також було зафіксовано ім’я батька Матвія – Миколай Соколовський. Одне покоління “вглиб”!

Крім того, я перевірив базу даних щодо учасників Першої світової війни та виявив інформацію про те, що рідний брат Івана Матвійовича воював в ті роки; вдалося встановити його бойовий шлях. На допомогу прийшов також РДВІА.

Замовник був задоволений, але цього йому виявилося замало, і через деякий час він вирішив продовжити пошуки.

Спочатку він хотів знайти підтвердження сімейної легенди (почутої від новонабутої родички) про те, що його дід перед тим як осісти у селі Скаржинцях нібито проживав декілька років у м. Києві, там у нього була перша жінка. Ми взялися за пошуки. Та робота у цьому напрямі не дала результату. Я перевірив списки парафіян двох римо-католицьких парафій міста Києва за 1916 рік, але безуспішно. Інших архівних джерел в своєму розпорядженні ми не мали. Можливо, переказ і вірний (особливо якщо врахувати велику різницю у віці діда Івана з другою дружиною), але це стосувалося вже періоду після 1916 року.

Пробуємо зекономити, націлившись на дворянство

Наступним напрямом пошуку стала “глибина”. Метричні книги раніше 1879 року зберігалися вже не у м. Вінниці, а в м. Житомирі (Державний архів Житомирської області) та збереглися фрагментарно. Тому перше, що я запропонував замовнику зробити задля досягнення максимального результату “глибини” при мінімальних вкладеннях часу та коштів (посилаючись на поширеність прізвища), – це перегляд документів у фонді Київської комісії з ревізії дворянських прав (ЦРК) у Київському історичному архіві (ЦДІАК).

Якою була логіка? Виходячи зі свого досвіду, я висунув гіпотезу, що досліджувані Соколовські походили зі збіднілої польської шляхти, яка пізніше втратила свої права. Дворянські документи, оскільки Соколовські походили з Подільської губернії, слід було б шукати у Хмельницькому архіві, але він горів у 2003 році, і там мало що збереглося, а те, що збереглося, перебувало в досить хаотичному стані. А ось у фонді ЦРК мали зберігатися короткі “перекази” дворянських справ; цей фонд зберігся добре. Теоретично за позитивного результату можна було б без проблем заглибитися “махом” від 1852 року (рік народження Матвія Соколовського) до XVIII і навіть XVII століття!

Але робота прогнозувалась теж не мала. Потрібно було переглянути 37 справ по дворянах Подільської губернії за 1840 – 1844 роки, де значились різні роди Соколовських. Дивитися треба було так звані Іменні відомості дворян, які проходили ревізію своїх прав на дворянство. У цих документах серед іншої інформації подавався і список представників роду чоловічої статі, які були живі станом на першу половину XIX ст. Шукали ми там, нагадаю, згадку про Миколая Соколовського з Літинського повіту (м. Сальниця).

Понад півроку пішло на перегляд документів. Так довго через карантинні обмеження (на подвір’ї стояв 2020 рік). У ЦДІАК тоді лише за місяць вперед записували для роботи в читальний зал (для порівняння на момент написання даної статті, 2025 рік, записують на послізавтрашній день).

Але результат виявився негативним: трапилося кілька Миколаїв Соколовських, але вони проживали в інших повітах і не підходили за віком…

Піднімаємо ставки

Не засмучуючись і переглянувши карту Літинського повіту, я зробив висновок, що не можна “чіплятися” тільки за Подільську губернію. Потрібно переглянути документи по прізвищу Соколовські також в сусідніх Волинській та Київській губерніях, адже теоретично досліджувана сімʼя могла бути “зареєстрована” і в одному із сусідніх від Літинського повіті, який належав до іншої губернії (Литинський повіт – прикордонний).

Затія була ризикованою звичайно, – можна було знову витратити багато часу і нічого не знайти, але мій замовник був як і раніше зацікавлений і заінтригований: “А чи дійсно дворяни мої предки?”.

Цього разу результат був набагато кращим. Моя теорія підтвердилась. Серед вивчених 33-х родів Соколовських із Волинської губернії та 4-х – із Київської губернії, був виявлений один, дуже схожий на досліджуваний рід. Був там і Миколай (навіть кілька). Щоправда, рід цей значився “зареєстрованим” в Овруцькому повіті Волинської губернії (сама північ – далековато від Літинського). Але! У документі дещо невиразно згадувалося про те, що один із представників роду, якийсь Іван Соколовський, “був записаний серед шляхти Літинського повіту в такому-то році, і в 1824 році подавав позов до Літинського повітового суду на якогось Камінського в містечку Сальниця!”

Розумієте, наскільки стало тепер “тепліше”, що виявлені Соколовські наші? Тим більше, що в списку були чоловіки на ім’я Миколай, як я згадував вище, (один народився в 1809, другий – в 1817, третій – в 1822 році), шкода лише, що їх місця народження не були вказані. Але за віком вони підходили.

Треба перевіряти…

Що я зробив далі, щоб підтвердити версію про те, що знайдені Соколовські – сім’я, яку ми шукаємо? Звичайно ж підняв метричні книги Сальниці-Уланову в Житомирському архіві.

Справа в тому, що у вищезгаданій Іменній відомості було зазначено, що в Івана Соколовського (який нібито походить з потрібної нам Сальниці Літинського повіту) крім Миколая було ще двоє синів – Станіслав, 1813 року народження, та Олександр, 1828 року народження. Так як в Житомирському архіві метричні книги за роки ймовірного народження самого Миколая не збереглися, то я вирішив перевірити 1813 і 1828 роки, що збереглися. І так! Було виявлено записи про народження і Станіслава, і Олександра. Обидва народилися в м. Сальниця і батьками значилися Ян (Іван) та Іустина з Комодінських Соколовські.

Крім того, переглянувши метричну книгу по Сальниці вже за 1860 рік, я знайшов запис про другий шлюб Миколая Соколовського. Там було вказано, що йому 37 років (означає, що народився він все ж таки в 1822 році), а також, що його батьків звали Іван та Іустина з Комодінських Соколовські!А в метричній книзі за 1852 рік був виявлений запис про народження у Миколая від першого шлюбу сина Матвія (який являється батьком нашого діда Івана). Ланцюжок склався.

Збігів бути не могло! Знайдені метричні записи, як на мене, повністю підтвердили припущення про те, що виявлені в Іменних відомостях дворян Соколовські з Овруцького повіту – рід, який ми шукали.

Виходячи з вищеописаного, можна зробити такі висновки:

1. Іван Соколовський, який фігурує у іменній відомості 1842 року, мав дружину Іустину з Комодінських та, як мінімум, трьох синів: Станіслава, 1813 р.н., Миколая, 1822 р.н., та Олександра, 1828 р.н.
2. Досліджуваний рід Соколовських походить із Овруцького повіту Волинської губернії. Коли саме досліджувана гілка перебралася до Літинського повіту Подільської губернії невідомо, але сталося це не пізніше 1816 року, оскільки в ревізьких казках за цей рік по Літинському повіту вже значилися Іван із сином Станіславом Соколовські (інформація з Іменних відомостей). Можливо, проміжним місцем проживання наших Соколовських був сусідній від Літинського Махновський повіт Київської губернії, в якому на початку 19 століття проживав якийсь Іван Соколовський (імовірно батько Івана Соколовського) із синами.
3. Ім’я батька Івана Соколовського достеменно невідоме. Імовірно, це міг бути Іван Соколовський, 1742 року народження. Гіпотеза була підтверджена пізніше, після опрацювання інших дворянських документів Соколовських (про це нижче).
4. Іван Соколовський (батько Миколая) народився 1768 року. Ця інформація була взята з Іменної відомості 1842 року.
5. Миколай Іванович Соколовський народився 1809, 1817 чи 1822 року: ці три дати вказані у Іменній відомості 1842 року. Але, швидше за все, останній варіант найближчий до істини, оскільки в метричному записі про другий шлюб Миколая за 1860 рік зазначено, що йому на той момент було 37 років.
6. Миколай Іванович Соколовський був одружений двічі. Від першої дружини, Марії, 1827 р.н., у нього було четверо синів: Леон, Павло (1854), Матеуш (1852) та Костянтин. Другу дружину Миколая звали Феофіла Григорівна Камінська, 1838 р.н. Виходячи з цього, можна припустити, що досліджуваний Матеуш (Матвій) виховувався мачухою.

Досліджувана сім’я Соколовських справді свого часу належала до суспільного стану дворян (рід визнаний у дворянстві у 1802 році Волинським дворянським депутатським зібранням), а 1842 року була декласована, тобто переведена зі стану дворян у податний стан громадян (аналог однодворців, за виключенням того, що проживали вони, як правило, в містах та містечках).

Подальші кроки

На цьому дослідження, звичайно ж, не закінчується, а тільки починається найцікавіше. Що ж було зроблено далі?

1. Опрацювання метричних книг про смерть за 1848 – 1862 рр. та пошук записів про смерть батьків Миколая Івановича Соколовського – Івана та Іустини, а також інших записів, що стосуються сімейної історії.
2. Опрацювання метричних книг про народження за 1796 – 1826, 1827 – 1835, 1848 – 1855 рр., пошук метричних записів про народження решти дітей Миколая та Марії Соколовських, а також про народження дітей Івана та Іустини Соколовських (в тому числі невідомих на момент проведення перших етапів досілдження момент дослідження).
3. Опрацювання метричних книг про шлюб за 1827 – 1845, 1846 – 1859 рр., пошук метричного запису про шлюб Миколая та Марії Соколовських. Встановлення дівочого прізвища останньої.
4. Пошук та перегляд протоколів засідання Центральної ревізійної комісії у справах дворян Волинської губернії за 04.1842. У цьому документі містилася докладніша інформація, ніж у іменній відомості.
5. Пошук та копіювання особистої дворянської справи Соколовських у Житомирському архіві (було виявлено серед 28 потенційно цінних справ); в результаті було відновлено сімейну історію за XVIII століття.
6. Перегляд Родовідної книги дворян Волинської губернії, частина 1, на літеру «С»; встановлення родового герба Соколовських. Це також Житомирський архів (ДАЖО).
7. Перегляд Загальних іменних відомостей дворян Волинської губернії, а також посімейних списків дворян Овруцького повіту за 1832 – 1834 рр. в ДАЖО.
8. Опрацювання шляхетських ревізьких казок за 1795 та 1811 рр. по Овруцькому повіту Волинської губернії, а також Махновському повіту Київської губернії. Житомирський та Київський обласні архіви.
9. Пошук судової справи за позовом Івана Соколовського за 1824 рік у фонді Літинського повітового суду, поданого на шляхтича Камінського. Хмельницький обласний архів.

Уся епопея тривала майже 7 років. І не скінчилась. У планах написання науково-популярної праці з історії сім’ї та виготовлення родовідної книги.

Все закінчуємо. Так багато я не писав навіть при описі комплексних досліджень, здається.

Зачепив чимось мене цей пошук. Чим? Не знаю. Багато факторів.

Один з ключових це те, що завдяки дослідженню, крім родоводу, замовник віднайшов і втрачених родичів, що живуть донині, з якими продовжує спілкування і зараз.

Олександр О. Красовський