Шляхта
Правобережної
України
База даних
Про проєкт
База даних "Шляхта Правобережної України" – це проєкт генеалога Олександра О. Красовського, метою якого є збір та систематизація інформації про шляхетські роди, які проживали на території Київщини, Волині та Поділля в XVIII – XIX ст.
На сьогоднішній день шляхом детального вивчення різного типу архівних джерел були індексовані та систематизовані дані на понад 19000 сімей.
Як шукати
Прізвище треба писати українською мовою з великої літери, в множині (наприклад "Соколовські"). Якщо після введення прізвища, губернії чи повіту інформація не знаходиться, тоді рекомендується скористатись ручним пошуком за алфавітом.
Для ідентифікації досліджуваного Вами роду, слід орієнтуватися на поле з іменами представників.
FAQs
Q1. Звідки взята інформація для бази даних?
Пошук інформації проводився в Центральному державному історичному архіві в м. Києві (ЦДІАК), Державному архіві Київської області (ДАКО), Державному архіві Житомирської (ДАЖО), Державному архіві Хмельницкої області (ДАХмО) та інших обласних архівах. Були залучені документи з фондів Київської центральної ревізійної комісії, Губернських дворянських депутатських зібрань та Губернських казенних палат. База даних постійно доповнюється новими джерелами; слідкуйте за новинами в нашій Telegram спільноті.
Q2. Який період охоплює база даних?
Це інформація про шляхтичів, які на початку/ першій половині XIX століття були залучені у процес інкорпорації в суспільний стан дворян Російської імперії. Крім цього, в нашій базі можна знайти інформацію про предків цих людей, які проживали в XVIII – XVI ст., а також їх нащадках другої половини XIX/ початку XX ст.
Q3. Яким чином побудована база даних?
База даних побудована в форматі соціальної мережі, яка складається з окремих сторінок родин. Кожна сторінка, в свою чергу, складається із загальної інформації про рід (варіанти звучання прізвища, герб, місця проживання, дати інкорпорації в дворянство та декласації з дворянства), а також з блоків інформації, систематизованих за різними архівними джерелами. Сторінки родин постійно оновлюються.
Q4. Як правильно шукати інформацію?
Прізвище слід вписувати українською мовою в множині. Якщо після введення прізвища інформація не знаходиться, слід ввести лише назву губернії чи повіту та переглянути результати, або скористатись ручним пошуком за алфавітом. Для ідентифікації досліджуваної Вами родини, слід орієнтуватися на імена представників. Важливо розуміти, що це люди, які були живі на період складання архівного джерела (рік складання вказаний в його назві), або на момент визнання (в тому числі повторного) дворянських прав роду.
Q5. Я знайшов/ знайшла потрібну мені родину. Як отримати більш детальні дані?
Тексти джерел знаходяться в процесі індексації. Отримати їх повні копії відразу можна, взявши участь в матеріальній допомозі в розвитку нашого проєкту. Для цього потрібно слідувати інструкції після нажаття відповідної кнопки на сторінці родини, або зв'язатись з нами по вказаних на сайті контактах.
Q6. Які історичні події лягли в основу бази даних?
В нашій базі представлені всі категорії "шляхетської братії" Київщини, Волині та Поділля, які Російськая імперія після Третього поділу Речі Посполитої 1795 року намагалась інкорпорувати в свою соціальну структуру. Даний процес зайняв більше 50 років та закінчився входженням більшості нащадків шляхти із привілейованого становища в податні суспільні стани. Першою до процесу декаласації була залучена так звана "шляхетська голота" – економічно прирівнена до стану селян ще за часів Речі Посполотої. По російських ревізіях 1795 р. вони були також віднесені до стану селян. В нашій базі даних вони будуть названі шляхтою 4-го розряду. Другими була декласована шляхта 3-го розряду. Мова йде про безпомісних шляхтичів, які по ревізії 1795 року не були записані серед селян та зобов'язувались подати до імперських установ документальні докази свого походження. Але цього вони з тих чи інших причин не зробили та в 1830-х рр. були записані до "перехідних" суспільних станів громадян та однодворців. Третіми були декласовані шляхтичі 2-го розряду. На основі наданих ними документів їх права на початку XIX ст. були прирівняні до прав російських дворян. Проте маєтками вони не володіли, бувши в переважній більшості чиншовиками, тобто довічними орендарями поміщицької землі. В 1840 році була створена спеціальна комісія в м. Києві, результатом діяльності якої стала декласація більш ніж 3/4 шляхти 2-го розряду. До 1870-х років переважна більшість з них була записана до станів селян чи міщан. Зберегти за собою дворянські права зуміла лише шляхта 1-го розряду, яка володіла маєтками та подала в свій час документальні докази про своє благородне походження (за винятком, правда, тих дворян, які взяли участь у польських визвольних повстаннях 1830 та 1863 років). Привілегії також зуміла зберегти невелика частина "дворян за вислугою" та шляхетської інтелігенції. Переважна більшість досліджуваної шляхти являється представниками польского етносу, нащадками колонізаторів Правобережної України XVIII – XVII ст., вихідців з Мазовії, Малої Польщі, Галичини та Підляшшя. Частина такої шляхти станом на XIX століття була асимільована, хоча більшість все ж зберегла соціально-культурну ідентичність. Меншою мірою в нашій базі представлені нащадки шляхтичів-переселенців з історичної Литви та русинська (староукраїнська) шляхта, яка виводила своє походження від давньоруських бояр. Також був зафіксований невеликий відстоток нащадків Лівобережної козацької старшини, німецького, шведського, румунського, французького нобілітету, евреїв-вихрестів, а також російських дворян, переселенців з внутрішніх регіонів імперії.